Моя любове! Я перед тобою. Бери мене в свої блаженні сни. Лиш не зроби слухняною рабою, не ошукай і крил не обітни! Не допусти, щоб світ зійшовся клином, і не приспи, для чого я живу. Даруй мені над шляхом тополиним важкого сонця древню булаву. Не дай мені заплутатись в дрібницях, не розміняй на спотички доріг, бо кості перевернуться в гробницях гірких і гордих прадідів моїх. І в них було кохання, як у мене, і від любові тьмарився їм світ. І їх жінки хапали за стремена, та що поробиш, - тільки до воріт. А там, а там... Жорстокий клекіт бою і дзвін мечів до третьої весни... Моя любове! Я перед тобою. Бери мене в свої блаженні сни. (Ліна Костенко)
Вона прийшла непрохана й неждана, І я її зустріти не зумів. Вона до мене випливла з туману Моїх юнацьких несміливих снів.
Вона прийшла, заквітчана і мила, І руки лагідно до мене простягла, І так чарівно кликала й молила, Такою ніжною і доброю була.
І я не чув, як жайвір в неї тане, Кого остерігає з висоти... Прийшла любов непрохана й неждана - Ну, як мені за нею не піти? (Василь Симоненко)
Я закоханий палко, без міри у небачені вроду твою. Все, що в серці натхненне і щире, Я тобі віддаю.
Ти дала мені радісну вдачу, кров гарячу пустила до жил. Я без тебе нічого не значу, Ніби птиця без крил.
Кожну хвилю у кожну днину Гріє душу твоє ім'я Ненаглядна, горда, єдина, Україно моя. (Василь Симоненко)
Я і в думці обняти тебе не посмію, А не те, щоб рукою торкнутися смів. Я люблю тебе просто - отак без надії, Без тужливих зітхань і без клятвенних слів.
Навіть в снах я боюсь доторкнутись до тебе, Захмеліть, одуріти від твого тепла. Я кохаю тебе. Мені більше не треба, Адже й так ти мені стільки щастя дала. (Василь Симоненко)
Любов чи ні — не знаю… Тінь, смуток, тишина, Ніде життя немає, На світі ти — одна.
Колись було — чи снилось… Забулось — чи пройшло… В душі давно згубились Людське добро і зло.
У тьмі сіріють віти. Ні руху, ні людей… Одно лиш є на світі: Огонь твоїх очей. (Максим Рильський)
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі І земля убирається зрання..
Дише тихо і легко в синяву вона, простягає до зір свої руки... В день такий на землі розцвітає весна і тремтить од солодкої муки...
В'яне серце моє од щасливих очей, що горять в тумані наді мною... Розливається кров і по жилах тече, ніби пахне вона лободою...
Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!.. Де ви бачили більше кохання?.. Я для неї зірву Оріон золотий, я — поет робітничої рані...
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі І земля убирається зрання..
Дише тихо і легко в синяву вона, простягає до зір свої руки... В день такий на землі розцвітає весна і тремтить од солодкої муки... (Володимир Сосюра)
Я кохаю тебе, Але висловить це я не вмію словами, Бо не скаже ніхто, Де стрічається щирая дійсність із снами. Бо хто скаже мені, Що віщує грізне і розбурхане море? Не вгадає ніхто, Що спинаючись білая хвиля говоре. Я кохаю тебе. Не за постать твою, так принадно вродливу, Не за музтку слів, - А за мрію свою, як той сон, полохливу. Я цілую тебе Не в уста, що так повні живого кохання: Я лиш світ ясний п'ю, Я лиш з Богом великим шукаю єднання. Я кохаю тебе. І в очиці, як в зорі, вглядаюся пильно; Я люблю, що душа В такі хвилі до лету здіймається вільно. Я в безодню зіниць, Як рибалка, кидаю "на щастя" питання. Я тремчу, я боюсь!... Лиш люблю такі хвилі страшні сподівання. (Михайло Жук)
Люби мене кохана, не переставáй Любов свою до мене проявляти, До серця твóєго дверей не зачиняй, Хоч як би не доводилось страждáти.
Люби мене всім серцем і єствóм своїм, Не дозволяй нізáщо вогнику загaснуть! Нехай твоя любов буде за приклад всім І надихá мене на все прекрáсне.
Кохай мене і вдень, і уночі, В час пристрасті палкої, і в години бóлю; Плекай любов і взимку, й на веcні, - Бo ж нащо нам міняти нашу дóлю!
Кохана вір, і все пройдé, - Як неприємний сон минéться, І вітер хмари чорні рознеcé, І знoву coнце нам всміхнéться. (Ростислав Білоус)
ЛЮБОВ… Що таке ЛЮБОВ? У цiм бурхливiм свiтi, Сповненому болi, i страждань, i люті?
ЛЮБОВ… Що таке ЛЮБОВ? Безперечно – це те палюче почуття, Котре коханців груди розпирá, Коли зливаються в коханні їх єствá, Коли їх душі поринають в небуття. Де лад і спокій вічнії панують І де нещастя більше не чатує; Де все погане відходить в забуття І більше пам’ять не турбує…
Мабуть, такою є ЛЮБОВ, – Це відчуття приємности Та почуття нестpимности.
ЛЮБОВ… Чим справді є ЛЮБОВ? Ілюзія поетів, плід уяви, вигадана ідея? Без сумніву, ЛЮБОВ – це віра і надія. Це – безнастанна боротьба, непогамовна мрія. Знайдуться ті що скажуть: ‘Це є дар!’ Інші завважать: ‘Любов – це молодости жар!’ Ще декотрим сказати закортить: ‘Не всім нам Бог велів любить!’ ЛЮБОВ – це наслідок й причина, Це теж чеснóт людських перлина. Це те високе почуття, Котре нас на прекрасне надихá. Це – слово притаманне для всіх мов. Невже ж це ВСЕ чим є ЛЮБОВ?!
ЛЮБОВ... Чим є справжня ЛЮБОВ? ІСТИННА ЛЮБОВ є страдницька й терпляча. Не знá жадóби й покривá нестачу. ЛЮБОВ є чемна, не шукає гнів. Не прагне вéличі, не проливає крів. Не чинить блуд, не вершить перелюб, І не шукá лукаво ближніх згуб. ЛЮБОВ проста і щира не згасає. Зі злом її нічого не єднає. СПРАВЖНЯ ЛЮБОВ стоїть за правду, Не тішиться брехнею, ненавидить кривду. ЛЮБОВ все зносить і все пробачає. Труднощі поборює, мету досягає. ЛЮБОВ надійна, не підвóдить – Справу до кінця довóдить. ЛЮБОВ не є пихата – не зазнається, Вона міцна – нічого не боїться. ЛЮБОВ неначе та рослина – Її зрубай, a вона знов до неба лине! ЛЮБОВ все вірить, все вміє, Вона велично й радо діє. ЛЮБОВ живá серед добрá, ОСЬ ТАКЕ це почуття! (Ростислав Білоус)
Була пора - знавав і я Літа веселі, парубочі; Була пора - любив і я Дивитися в блакитні очі.
Була пора - не раз і я Без сну один проводив ночі, Не раз слізьми вмивавсь і я! Через пісні оті дівочі.
Була пора, і в мене кров, Мов хвиля в морі, бушувала, Була пора - я знав любов, Була пора - й мене кохали!..
Тепер не те; друга пора, Друга любов тепер настала; До світу, волі і добра Мене на вік опанувала... (О.Кониський)
Яка ти хороша! Як гожая весна! Як квітка чудесна, як зірка небесна! Як місячний промінь, як Божеє сонце! Заглянь в мою душу, що повна тобою; Ти світ мені цілий скрасила собою. Тебе ж я кохаю незмірно, безмірно! На світі ніхто не любив ще так вірно! Тобі ж я не зраджу до суду, довіку! Невже ж задавати брехню чоловіку? Не слухать речей отих чулих, гарячих? Не чути в їх струн щирозлотих, молячих? Ба! Чом би не слухать той гомін мов з неба! Та вірити тілько клятьбам тим не треба!.. (О.Пчілка)
Минають дні, минають ночі, Один, як перст, собі живу, а серце хоче й щось тріпоче, лякає зрошену траву. Тебе я вимріяв для себе. Як стріну, - очі підійму, бо ти для мене, наче небо. Геть заборони всі зніму. Без сумніву, вагань, тлумачень в свій потяг сяду на ходу. Мій оклик ти мені пробачиш, Тебе й у натовпі знайду. (Я.Сачко)
Не говори печальними очима те, що не можуть вимовить слова. Так виникає ніжність самочинна. Так виникає тиша грозова.
Чи ти мій сон, чи ти моя уява, чи просто чорна магія чола... Яка між нами райдуга стояла! Яка між нами прірва пролягла!
Я не скажу і в пам'яті - коханий. І все-таки, згадай мене колись. Ішли дві долі різними шляхами. На роздоріжжі долі обнялись.
(Ліна Костенко)
Двори стоять у хуртовині айстр. Яка рожева й синя хуртовина! Але чому я думаю про Вас? Я Вас давно забути вже повинна. Це так природно — відстані і час. Я вже забула. Не моя провина,— то музика нагадує про Вас, то раптом ця осіння хуртовина. Це так природно — музика і час, і Ваша скрізь присутність невловима. Двори стоять у хуртовині айстр. Яка сумна й красива хуртовина! (Ліна Костенко)
Люблю! Як в перший раз люблю, Хоч це любов моя остання… Але вона — як день в маю, Як пташки перше щебетання. Люблю!
Люблю для сліз, для мук, для жалю… Але коли б, коли б ти знала, Як квітне серце, як люблю, Ти б на устах моїх сказала: Люблю! (Олександр Олесь)
As promised, your Hotmail account has been upgraded to Outlook.com. All of your email and other facts from your Hotmail account are pacific here, and your email give a speech to as not changed.
Sponsor a trek—guard against the video on the spot on to get current with your original inbox. Outlook.com tips—catch a glimpse of the top rated tips and tricks based on feedback from millions of Outlook.com users. Mesh your inbox; we sent you an email—we’ll broadcast you all roughly Outlook.com's notable features.
Так завжди привіт, бувай..... А чому б не сказати GoodBye? Спілкуємося в соціальній мережі зазвичай .... Обличя мого ти ще не бачила нажаль... Та не треба плакати, а треба сказати Hi!Your sad... Why???? I love you!Its all right!!!
