Кохання! Що може більше хвилювати наші серця, як не перше кохання! Воно довговічне, трепетне, ніжне. Приходить до нас тоді, коли на нього не сподіваєшся, входить в серце і знаходить потаємне місце для людини, в котру закохуємось.

Письменники, поети, митці, художники в усі віки присвячують свої творіння цьому невмирущому почуттю.

Кохання – це взаєморозуміння двох людей, їхні погляди, рухи, жести, риси здаються нам такими схожими, а це і не дивно, адже кохання виникає між двома половинками одного цілого.

Кохання кожною людиною переживається по-різному: для однієї – перше кохання (перша кохана особа, в яку вона закохується) стає супутником на все життя, для іншої – спогадом-болем, що залишився від невзаємного кохання, одному – це тріумф, другому – фіаско.

Ніжне кохання – мрія кожної дівчини, жінки, котра захоплює, вражає. Адже правду кажуть, що закохавшись, людина стає кращою, і випромінює незбагненне, недосяжне для людського розуміння, сяйво.Кохання зближує двох чужих людей, які мають багато розбіжностей, але ж як вони поєднуються, як можуть ці розбіжності скласти одне ціле, дві половинки одного яблука? Це питання доволі просте. Кохання – це і є те взаєморозуміння, та повага, ті почуття, які поєднують і змушують людей (дівчину і юнака, а згодом дружину і чоловіка) бути разом, створити сім’ю і дати плід свого кохання.

Так, кохання вічне! Але зараз воно асоціюється з людським задоволенням. Ті картини статевих зносин, що доводиться спостерігати на екрані телевізора, наводять на мене жах, адже як дитина-підліток, проглянувши кадри, де усі мають по кілька партнерів, матиме уявлення про справжні почуття, що призводять до цих стосунків. Де фільми, в яких відкривалась би справжня краса кохання, романтичного, ніжного, а не лише грубий секс?

Але повернемось до нашої теми: перше кохання. Так, багато хто з нас про перше кохання скаже: “Ой це було давно і я вже про нього забув чи забула”. Це “давно” було не коханням, а дитячим чи підлітковим захоплення, от і все. Бо ж що це за кохання, якщо ви не можете про нього згадати, що ж це за почуття, що не залишило у вашому серці хоча б маленького спогаду?!
Перше кохання – це на все життя, яке лишає не лише приємні, але й сумні спогади...але залишає, і ви ніколи, протягом усього життя, не забудете про ту людину, котра зуміла розбудити вашу свідомість, заполонила ваші серце і думки.

Я вважаю, що перше кохання – назавжди, хоча багато хто зі мною не погодиться і це ваше право. Та згадайте своє перше кохання людину, котра стала вашим ідеалом, що відкрила таємне і не пізнане вами до цього почуття, хіба ваше серце не б’ється пришвидшено, коли вас полонять спогади? І якими б ці спогади не були, тобто яким фіналом не закінчилась та ідилія, адже саме так, кохання починається з того, що все ідеально; то яким би не був фінал, все ж таки, ми маємо бути вдячними тій коханій людині тоді (а в серці і душі зараз), що зуміла це почуття розбудити, дала відчути незбагненне щастя під назвою кохання.
Багато з нас скаже, та людина, котрій я подарував чи подарувала все, що було найціннішим для мене, ладна чи ладен був зробити те, що вона забажає, але здійснене мною  не було поміченим, і відчуття образи закрадається у вашу свідомість. Та зрозумійте, ви робили все не для конкретної особи, а й для себе, тобто для вас обох. Як не прикладаючи зусиль, ми можемо досягти чогось? Це не реально, праця потрібна всюди, а в коханні особливо. Праця над своїми звичками, уподобаннями, настроєм, темпераментом, адже поступившись одним, ми отримуємо щось інше.

Так що, перше кохання – це на все життя. Бог створив Адама, а, щоб не було йому самотньо, подарував Єву, тому й існує чоловік і жінка, щоб розвивалось між ними кохання, а самотність і сум назавжди залишили людські серця. Тому, нехай ніколи самотність не полонить ваші серце і душу, а кохана людина знаходитиметься весь час поряд, поділяючи хвилини радості і печалі, злети і падіння. Кохайте і будьте коханими!