МОФТ
Международное объединение Форекс трейдеров

Статистика

Головна

Реєстрація

Вхід
Вітаю Вас Гость | RSS


Любов L♥ve Liebe <3


Вівторок, 19.09.2017, 15:42
Головна » 2009 » Липень » 10 » Навчи любити і забудь про любов
00:15
Навчи любити і забудь про любов
«Вона хотіла навчити його любити, бо любила його настільки, що він не міг собі навіть уявити…»

Все як завжди. Проста історія. Просте знайомство, посмішки, слова, поцілунки та звикання одне до одного. Тільки…тільки люди вже інші.

Історія як історія, слова як слова, але ти продовжуй посміхатися, навіть якщо втратив любов, хоча знаєш чудово, що любов вічна, навіть, якщо й здається або ти просто не віриш, що такого не існує, що не буває чогось вічного. Ти спочатку дай відповідь для себе, що то? Що то, любов чи страждання? Сум чи звичка до когось? Чи просто, немовби прожитий марно час із кимось, із іншою людиною? Ну що, знайшов відповідь? І знаєш, в мене така ж проблема. І я не знаю, що то насправді? Чи не вистачає когось, бо звик до когось, чи це дійсно була любов? Чи це простий наш егоїзм? Так, так, правильно розумієте Ви мене, чи це не егоїзм? Спочатку зустрічаємося, кажемо що любимо, а потім ненавидимо. Не тому ненавидимо, що залишили нас чи ми когось, а тому, «ненавидимо», тому що бачимо людину із нашого минулого вже із кимось іншим. Тут, саме в ці хвилі і народжується якийсь дивний негатив до тієї людини. Так, дійсно, можливо це і дійсно відіграє важливу, але на превеликий жаль негативну роль наш егоїзм. Чи хочете мені суперечити? Так будь ласка, я все одно наведу Вам купу фактів із Вашого минулого життя, що егоїсти ми всі в таких справах, навіть і якщо думаємо, що то не так.

Ось цікаво мені стало, а чи замислювалися ми колись над тим, чи дійсно доходить наша любов до когось іншого? Всі ми зустрічались колись чи зустрічаємося й досі, маємо відносини із людьми, але ось, чи передали ми їм ту любов, про яку ми так говоримо. Чи передали ми то єдине слово, до якого пізніше просто звикаємо, і потім так часто починаємо говорити одне одному – це слово ЛЮБЛЮ. Особисто я слово це ніколи не кидав на вітер, або просто так ніколи нікому не говорив. Чесно кажучи, люди - дівчата, із якими я зустрічався, то тільки троє із них чули, як я їм казав ЛЮБЛЮ. Ммм…аж самому щойно стало смішно. Смішно тому, що замислився, ось раніше я казав ці слова цим людям, але тепер я ж не кажу їм про це, то що значить, я як і їх, так і себе обманював? Дивився прямісінько у вічі, трохи посміхався, набирався сил, потім казав це слово, і, авжеж же чекав взаємності. То що дійсно виходить? Раніше любив, а тепер що не люблю?
Можливо правду кажуть, слід все ж такий вміти розмежовувати любов від захоплення кимось. Але діло в іншому, байдуже, чи то була проста закоханість, чи захоплення, чи дійсно любов, але чи ми це так само передаємо цій людині наяву, як говоримо словами їй про це?

Знаєте, нехай я буду трохи смішний у ваших очах, нехай скажу зараз занадто примітивно, нехай поставлю дуже примітивне запитання, але я це все ж таки зроблю! Так ось, а чи дійсно любов повинна бути одна в житті? Чи дійсно потрібно берегти як себе, так і всю велику гамму ніжних і водночас таких простих слів для когось одного? Чи потрібно дійсно когось навчити любити і при цьому назавжди забути про таке почуття? Є ще інший світ таких питань, і цей світ настільки великий, що просто не хочу розкривати його всього, бо кожен живе у власному світі своєму. Особисто я не хотів щоб так було, особисто я, хочу дати на ці всі запитання одну відповідь, я не хочу себе обмежувати кимось єдиним, бо любити потрібно всіх, але по різному. Любов не єдина, хоча й проходить через все наше життя.

Скільки б із нас не мало відносин, але мене хвилює поки одне запитання – чи дійсно ми любила так, як про це говорили? Чи показували ми це?
Кажуть любов саму не побачиш, потрібно відчувати. Так, потрібно, але для того щоб відчувати, то потрібно щось показати, аби те відчути. Самому мені ж соромно трохи стало, бо я особисто просто вбирав в себе, як та губка воду, любов тих людей, із якими я мав відносини, при наймі ті, які казали мені – люблю, а у відповідь що їм я дав окрім слів? А буває безліч ситуацій, де можна й потрібно було б посміхнутись, де можна й потрібно знову ж було, сказати кілька теплих слів, просто пригорнути, поцілувати, при пестити, або зробити подарунок якийсь, байдуже який то був би подарунок, головне що людині в будь-якій ситуації було б приємно. А якщо добре комусь близькому, то добре і нам теж буде.

Отже, навчи любити, та не забувай про любов, а продовжуй теж любити. Не опускай руки навіть і якщо втратив чи втратила те почуття, ти ж знаєш що частина тебе тепер буде жити із тією людиною вічно, бо ти передала або ж передав шматочок себе через свої почуття до когось.

Люби вічно, та так, щоб вічність не була для тебе забороною…
Категорія: Короткі історії кохання | Переглядів: 8308 | Додав: lovely | Рейтинг: 4.8/11
Всього коментарів: 3
09.03.2012 Спам
3. Діанка
Красиво!

05.05.2011 Спам
2. Богдана
правдиво все сказано!

19.04.2011 Спам
1. Іваночка
клас..

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Меню сайту

Міні-чат
200

L♥VE MUSIC

Друзі сайту

Персональний сайт Смолярчук І.О. © 2017 $Smoliarchuk I.O$